 |
| Орест Гелемей, магістр богослов'я УКУ |
Серед усіх Богослужінь особливе місце займає Свята Літургія, тому що саме вона є установою самого Господа -
"І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: "Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин". Так само чашу по вечері, кажучи: "Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається..."". Саме на цій Службі святі Дари (хліб і вино) перемінюються в Тіло і Кров Ісуса Христа. На кожній Службі Божій це чудо знову і знову повторяється. Христос приніс себе в жертву раз і повсякчас, тобто щоразу приступаючи до святого Причастя ми повинні пам’ятати що Господь віддав себе в жертву саме за наші гріхи. Але сьогоднішня жертва Спасителя покликана не ще раз відкупити наші гріхи, але для того щоб ми могли стати з ним одним тілом, тому що Він уже умер за наші гріхи і Воскрес, тому зараз це є жертва безкровна, що покликана пригадати нам Хресну смерть Господа, а також закликає нас до з'єдинення з Ним. Святий апостол Павло пише: "Вже живу не я, а Христос у мені", отже ми стаємо одним цілим з Господом, ми відновлюємо втрачений гріхами образ і подобу Божу.
І хоча причастя є тільки в одному моменті Літургії, це не значить, що тільки цей момент є важливий. Важливим є також кожна дія і кожне слово вимовлене в літургічному сенсі; мета яких утверджувати нас у вірі і вести по дорозі спасіння. У Божественній Літургії зображене земне життя Ісуса Христа, яке є прикладом для кожного з нас, прикладом віри і святого життя, адже кожна людина покликана до святості життя, а отже до досконалості, як наш Отець. Таким чином життя в Христі перемінює все наше життя і дозволяє стати жителем Царства Небесного
У 312 р. перед битвою імператор Константин Великий і його військо побачили в небі великий сяючий хрест і напис: "Цим знаменнням переможеш". Ці слова були ніби нагадуванням того, що через хрест було переможено навіть смерть, тому з хрестом ми без остраху можемо братись за будь яку добру справу, тому що він вже є знаком нашої перемоги. Через Хрест ми оздоровлюємося, він нас лікує як тілесно так і духовно, також він стає щитом перед нашими ворогами. З житія святих знаємо також, що мученики хрестилися перед тим як їх мали піддати тортурам, і як наслідок часто вони залишалися абсолютно неушкодженими. Коли у 325 р. було віднайдено хрест Спасителя, то дуже багато хворих людей які торкались до нього оздоровлювались.
«Вже сама згадка хреста Христового змушує до втечі наших невидимих ворогів і дає нам силу протистояти їм» (св. Августин).
Св. Іван Дамаскин каже: «Знак Хреста — це печать, біля якої переходить ангел смерті і не робить нам жодної шкоди».
Хрестимось наступним чином: загинаємо мізинець і безіменний пальці правої руки (знак Божої і людської природи Христа), а три інших зводимо разом (знак рівності Пресвятої Трійці), і торкаємось ними чола (щоб Господь просвітив наш розум), кажучи: "Во і'мя Отця", тоді грудей (щоб Господь просвітив наше серце), промовляючи: "і Сина", потім правого плеча, мовлячи: "і Святого Духа", і закінчуємо на лівому плечі (щоб Господь дав нам сил), кажучи: "Амінь".
Під час Святої Літургії слушно є хреститися у наступних місцях:
1) на початку
2) коли згадується три особи Божі (сюди також належить: "Щедротами Єдинородного Сина Твого..." та "Благодаттю і щедротами...")
3) на "прийдіте поклонімся"
4) на "Святий Боже" тричі (або "Ви, що в Христа хрестилися" чи "Хресту Твоєму поклоняємося" (коли співаємо замість Святий Боже) )
5) коли священик благословляє рукою, Євангелієм чи чашею.
6) на початку і при кінці читання Євангелія.
7) на трикратне алилуя.
8) на "Прийміть їжте...", "Пийте з неї всі..." та "Тебе оспівуємо".
9) після "Вірую" на "Пом’яни мене, Господи ..." (тричі) та під час «митаревої молитви» (тричі).
10) на "Будь І'мя Господнє" (тричі)
11) на відпусті при словах: "Христос, істиний Бог наш...", "...святих, що їх пам’ять світло звершуємо".
12) в кінці Богослужіння
Орест ГЕЛЕМЕЙ,
магістр богослов’я Українського Католицького Університету
Немає коментарів:
Дописати коментар