Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?(I Йо: 4, 20)
Неможливо любити Бога, якщо не любимо свого ближнього, тому й Христос, кажучи про дві головні Заповіді Любові до Бога і до ближнього – підкреслює те, що друга подібна до першої – «Люби ближнього як себе самого».
Святий Василій Великий наголошує на тому, що коли у спільноті панує любов до ближнього, то тоді така спільнота, а у нашому випадку парафія, стає небом… І сповнюються слова пророка Давида, що ми чуємо при посвячені наших домівок: «Глядіть, як добре і як любо, коли брати живуть разом» (Пс. 82, 1).
Коли панує любов до ближнього, кожен радіє з щастя інших так, як би то було щастя своє. Саме тому, автор Діянь, ап. Лука хвалить перших християн, бо вони так любилися, що, здавалося, мали «одне серце і одну душу» (Ді: 4,32).
Те, що справді шкодить, як і нашій, так і кожній спільноті вірних – це наклепи і нарікання. Тому, нам потрібно на кожному кроці оминати будь-яке слово, будь-який осуд чи нарікання, що нищить гідність і добре ім’я нашого ближнього. Бо Св. Письмо каже так: «Наклепник плямить себе самого, тож і сусіди його зненавидять» (Сир: 21, 28).
Ще гірше, коли хтось висміює або нарікає на чиїсь старання, що мають добрий намір. Це може призвести до суперечок, сварок і образ, які розбивають єдність спільноти. «Є шість речей, які є огидні Господеві… фальшивий свідок, що дихає брехнею та той, що між братами сіє чвари» – це знаходимо у книзі Приповідок (6: 16-19).
Отже, якщо справді хочемо любити ближнього, потрібно зруйнувати в собі гординю і плекати чесноту лагідності. Кожен з нас, як і кожна людина на цій землі, має свої промахи і хиби. Тому, якщо хочемо, щоб нас розуміли і поважали, слухаймо слів ап. Павла, що пише у листі до Галатів (6, 2): «Носіть тягарі один одного і так виконаєте заповіт Христа».
З іншого боку, коли б довелося нам когось образити – відразу перепросімо, не зволікаючи, як каже апостол: «хай не заходить сонце раніше, ніж ви простили б зі щирого серця вашому братові будь-яку провину і помирилися б з ним» (Еф: 4, 26).
Плекаймо любов до ближнього! «Бо немає більшої любові, коли хто життя своє за друзів покладе» (Ів. 15, 13). А ми, на парафії, покликані щодня віддавати своє життя ближньому, невідступно тримаючись християнської праведності: Уникаючи зла – творімо добро!!!
Автор: Микола Білецький
